Наверх ↑
 

дід

Лісовий цар Ох

Колись то давно жив собі убогий чоловік із жінкою, а у них був одним один син, та й той не такий, як треба: таке ледащо вдалося, той одинчик, що Господи! Нічого — і за холодну воду не візьметься, а все тільки на печі сидить та прісцем пересипається. Уже йому, може, років з двадцять, а він усе на печі сидить — ніколи й не злазить. Як подадуть їсти, то й їсть, а не подадуть, то й так обходиться. Батько й мати журяться: «Що нам з тобою, сину, робити, що ти ні до чого недотепний? Чужі діти своїм батькам у поміч стають, а ти тільки дурно у нас хліб переводиш!»

(більше…)

Дівчина Віра

Проти острова Хортиця на лівому березі Дніпра, серед широкої долини стояло дворище. Воно складалося з двадцяти домів із загородами та пасіками. Двома колами стояли доми на долині, яку перетинав своїм руслом потік, що випливав з найближчої гори. На горі ріс ліс, а за лісом простягався травою порослий степ. У дворищі жив господар Радомир із своїми синами, онуками, правнуками та дочкою Оленою. Радомир був високий вісімдесятилітній старець: опікун, суддя й заступник своєї задруги. Задругу скликав ударами булави в мідний котел, що стояв у нього на дворі під дахом. Як тільки загув котел, усі кидали свої роботи й поспішали на подвір’я батька.

(більше…)

Як Бог нагородив бідного чоловіка

Був собі дуже бідний чоловік, і було в нього шестеро дітей. А тут так трапилось, що й сьоме на світ прийшло. От жінка й каже своєму чоловікові:

— Візьми, чоловіче, сокиру та йди на заробітки, бо нема чим і в хрест дитину ввести.

Чоловік узяв сокиру й пішов. Іде він день, іде другий, іде третій, уже забився в пущу таку велику, що ніяким способом не виб’ється з неї. Коли дивиться, аж іде чоловік, такий старий та сивий. От дід і питає:

(більше…)

Дідусь і бабуся

Ішли раз дідусь і бабуся з міста додому. Коли чують — щось плаче неподалік від дороги. Пішли в той бік, а тут сидить на корчику на галузці маленьке дівчатко.

«Чого ж ти плачеш, моя донечко?» — питає бабуся.

«Спізнилася я додому, та дотепер в гніздечку ластівки жила. Вона полетіла в теплий край, мене покинула, а я не знаю, куди подітися. Мені зимно, я голодна», — плаче маленька.

(більше…)

Кобиляча голова

Був собі дід та баба. От і в діда дочка, і в баби дочка. От баба пускає їх на досвідки прясти. Дідова ж дочка пряде, а бабина все нічого не робить, а як прийде додому, то ще й обмовить ту.

Ну баба й зненавиділа дідову дочку та й каже до діда:

— Поведи свою дочку, де хоч, там її і дінь, щоб вона в нас дурно хліба не їла!

От дід — нічого робить — і повів.

(більше…)

Додати в закладки