Наверх ↑
 

про тварин

Про Ванька та коня

Жив цар і цариця. Тоді в цього царя вмерла баба. І він узяв другу собі жінку, мачуху (у його остався син). А в цього сина був кінь такий, що розмовляв з людьми. І цього сина не любила мачуха. Одного разу він іде в школу, заходе до коня, а кінь і каже:

— Іди, Ваньку, в школу, а із школи як ітимеш, обов’язково зайдеш до мене.

(більше…)

Брат Петрусь і сестричка Оксана

В одного селянина померла жінка і залишилося двоє дітей — Петрусь і Оксанка.

Через деякий час батько оженився знову. Мачуха не любила його дітей і все чіплялася до чоловіка:

— Відвези їх у ліс. Не хочу їх бачити.

Терпів селянин, терпів, а потім і каже:

— Ну, гаразд, відвезу. Бог з тобою. Ось тільки почекай до завтра.

(більше…)

Лісовий цар Ох

Колись то давно жив собі убогий чоловік із жінкою, а у них був одним один син, та й той не такий, як треба: таке ледащо вдалося, той одинчик, що Господи! Нічого — і за холодну воду не візьметься, а все тільки на печі сидить та прісцем пересипається. Уже йому, може, років з двадцять, а він усе на печі сидить — ніколи й не злазить. Як подадуть їсти, то й їсть, а не подадуть, то й так обходиться. Батько й мати журяться: «Що нам з тобою, сину, робити, що ти ні до чого недотепний? Чужі діти своїм батькам у поміч стають, а ти тільки дурно у нас хліб переводиш!»

(більше…)

Сон козака

Осідлав козак свого коня вороного, перевісив через плечі бандуру товаришку та й пішов у хату з матір”ю попрощатися, бо їхав у світ подивитися, як живуть люди. А мати поклала перед ним мішечок із зіллям, воскову свічку, шматок крейди і червоний шнурочок та й каже: «Коли ти, сину, їдеш у світ, то даю тобі те, без чого не можна пускатися в дорогу.
(більше…)

Вовк під вікном

Голодний вовк шукав собі здобичі. Забрів у село. Куди не поткнеться, скрізь ворота заперті і собаки дуже злі. Вовк з досади підійшов до крайньої хати, став біля вікна й слуха. А в цю пору в хатині дитина репетувала й вередувала. Мати сиділа біля неї, забавляла її.

(більше…)