У світі казок

Осідлав козак свого коня вороного, перевісив через плечі бандуру товаришку та й пішов у хату з матір”ю попрощатися, бо їхав у світ подивитися, як живуть люди. А мати поклала перед ним мішечок із зіллям, воскову свічку, шматок крейди і червоний шнурочок та й каже: «Коли ти, сину, їдеш у світ, то даю тобі те, без чого не можна пускатися в дорогу.
(більше…)

Жили-були два брати. Вони близько жили один коло одного. Колись давно були в дружбі, а потім стали ворогами, бо старший брат забагатів, а бідному бог дав аж дванадцятеро діточок — один від одного менший. Бідний брат тим і годував їх, що рибу ловив саком. Але вже кілька днів не везло йому, приходив додому з пустими руками. Діти його так чекають, лиш поріг переступить, так і обліплять його з усіх боків, як реп’яхи, про рибу питають. Зажурився бідний брат, але пообіцяв дітям, що завтра точно вже рибку принесе.

(більше…)

Було собі два брати — один убогий, а другий багатий. От багатий колись ізласкавився над бідним, що не має той ні ложки молока дітям, та й дав йому дійну корову, каже:

— Потроху відробиш мені за неї.

Ну, бідний брат відробляв потроху, а далі тому багачеві шкода стало корови, він і каже вбогому братові:

— Віддай мені корову назад!

(більше…)

Був — не був, та кажуть люди, що був, дуже багатий пан-дідич. Мав він плохоумного внука. Нічого той пан не любив, лишень свого внука, і ніяк не міг знайти слуги, який би чогось навчив малого. Не раз пан привозив слуг, але більше як тиждень ніхто не міг у нього втриматися.

Вже, може, й сотий раз їде пан у далеке село слуги шукати. Бачить: хлопець пасе вівці й співав.

(більше…)

Пекли в пекарні хліб. Одна паляниця схопилася і покотилася дорогою. Прикотилася до воріт одного пана.

Почала у двері стукати й говорити:

– Прийміть мене до себе! Усе будете ситі!..

– У нас і калачів досить! – каже пан.

(більше…)