Наверх ↑
 

діти

Заворожена принцеса

Жив, де не жив, старий корчмар, а в того корчмаря були два сини. Один звався Грицем, а другий Данилом. Той Гриць ходив надутий і гордий. А Данило був спокійний і лагідний, тому всі його любили й називали частіше Даньком. Та старий корчмар не раз казав:

— Побачите, що з Гриця вийде великий пан, а з Данька не буде ніякого набутку.

(більше…)

Брат Петрусь і сестричка Оксана

В одного селянина померла жінка і залишилося двоє дітей — Петрусь і Оксанка.

Через деякий час батько оженився знову. Мачуха не любила його дітей і все чіплялася до чоловіка:

— Відвези їх у ліс. Не хочу їх бачити.

Терпів селянин, терпів, а потім і каже:

— Ну, гаразд, відвезу. Бог з тобою. Ось тільки почекай до завтра.

(більше…)

Лісовий цар Ох

Колись то давно жив собі убогий чоловік із жінкою, а у них був одним один син, та й той не такий, як треба: таке ледащо вдалося, той одинчик, що Господи! Нічого — і за холодну воду не візьметься, а все тільки на печі сидить та прісцем пересипається. Уже йому, може, років з двадцять, а він усе на печі сидить — ніколи й не злазить. Як подадуть їсти, то й їсть, а не подадуть, то й так обходиться. Батько й мати журяться: «Що нам з тобою, сину, робити, що ти ні до чого недотепний? Чужі діти своїм батькам у поміч стають, а ти тільки дурно у нас хліб переводиш!»

(більше…)

Дівчина Віра

Проти острова Хортиця на лівому березі Дніпра, серед широкої долини стояло дворище. Воно складалося з двадцяти домів із загородами та пасіками. Двома колами стояли доми на долині, яку перетинав своїм руслом потік, що випливав з найближчої гори. На горі ріс ліс, а за лісом простягався травою порослий степ. У дворищі жив господар Радомир із своїми синами, онуками, правнуками та дочкою Оленою. Радомир був високий вісімдесятилітній старець: опікун, суддя й заступник своєї задруги. Задругу скликав ударами булави в мідний котел, що стояв у нього на дворі під дахом. Як тільки загув котел, усі кидали свої роботи й поспішали на подвір’я батька.

(більше…)

Як Бог нагородив бідного чоловіка

Був собі дуже бідний чоловік, і було в нього шестеро дітей. А тут так трапилось, що й сьоме на світ прийшло. От жінка й каже своєму чоловікові:

— Візьми, чоловіче, сокиру та йди на заробітки, бо нема чим і в хрест дитину ввести.

Чоловік узяв сокиру й пішов. Іде він день, іде другий, іде третій, уже забився в пущу таку велику, що ніяким способом не виб’ється з неї. Коли дивиться, аж іде чоловік, такий старий та сивий. От дід і питає:

(більше…)

Додати в закладки