Наверх ↑
 

кінь

Про Ванька та коня

Жив цар і цариця. Тоді в цього царя вмерла баба. І він узяв другу собі жінку, мачуху (у його остався син). А в цього сина був кінь такий, що розмовляв з людьми. І цього сина не любила мачуха. Одного разу він іде в школу, заходе до коня, а кінь і каже:

— Іди, Ваньку, в школу, а із школи як ітимеш, обов’язково зайдеш до мене.

(більше…)

Сон козака

Осідлав козак свого коня вороного, перевісив через плечі бандуру товаришку та й пішов у хату з матір”ю попрощатися, бо їхав у світ подивитися, як живуть люди. А мати поклала перед ним мішечок із зіллям, воскову свічку, шматок крейди і червоний шнурочок та й каже: «Коли ти, сину, їдеш у світ, то даю тобі те, без чого не можна пускатися в дорогу.
(більше…)

Як чоловік на правду вивів урядовців

Жив один чоловік. Хоч і не мав дітей, лиш жінку, і ще був молодий, зате бідував. Не було в нього нічого, лиш дві робочі руки. Та найціннішим його скарбом була чиста совість, бо цей чоловік був такий правдивий, що за правду пішов би в огонь!

(більше…)

Про Жар-птицю та вовка

Було в одного царя три сини — два розумні, а третій дурень. От прийшли вони до батька до свого та й просять, щоб він відпустив їх поїздити по світу, подивитися на другі, на інші царства. От цар їм і каже:

— Вибирайте собі коней з табунів яких завгодно (а у його багато було, звісно, цар) і їдьте, куди хочете.

От пригнали ті табуни; почали вони вибирати.

(більше…)

Стрижено! Стрижено!

Їхав чоловік з жінкою полем. Було це літом, саме о ту пору, як на полі так хороше, так весело та любо, що й додому не хочеться. їхали вони доріжкою поміж пашнею. Кобила тюпав собі помаленьку, а лоша попереду — вскубне трохи травиці, зробить вибрика та й далі. Дивиться чоловік — хтось на ниві ячмінь покосив.

(більше…)