Наверх ↑
 

піп

Піп на казані

А то раз якийсь піц дуже не любив казання говорити. То одної неділі виходить на казальницю, так каже:

— Мої милі парафіяни, а знаєте, о чім я вам нині буду казання казати?

— Ні, не знаємо, — кажуть люди.

— Га, коли ви не знаєте, то й я не знаю, — каже піп та й зліз із казальниці.

(більше…)

Біда

Був то один піп багатий, і не мав він дітей, тільки одного сина. І він змаленьку ніц не робив. Як дійшов до кільконадцяти літ — дав його до школи, вивчився той читати і писати, та й потому піп його оженив, і зостався на місці тата, в тій самій парафії, бо батько помер. От він собі думає, що то люди говорять, що то їм біда, а я зріс, оженився і жодної біди на світі не знав. Взяв він, сказав собі зробити стовп і закопати на тракті, і на тім стовпі написав з одного боку версти, а з другого боку — таблицю прибив і написав так: що відколи жиє, зріс, оженився, і жодної біди не знав.

(більше…)

Про ченця

Десь у одному монастирі от так якби в Лубнах абищо — був собі чернець. І такий же то богомільний та пісниковий чернець, тільки поклони б’є та богу молиться… сказано: живий до бога лізе!.. А товстий такий, як груба…

(більше…)

Панська політика

В одному панському селі був собі піп. І такий же то убогий той піп, що не то що й шматка свого поля не має!

Звісно: у селян що візьмеш? Як гривню, а як дві, то й добре. З їх і пан добре драв…

Випросив той піп у пана нивку поля, засіває та з того й живе: ні руги немає, нічого… Сказано: бідна церковиця у панському селі.

(більше…)

Золота грамота

Цілий рік мужики копали у пана колодязь, а води все не було. І от одного світлого Дня на дуже великій глибині викопали вони золоту грамоту.

Небагато було написано в тій золотій грамоті. Як сонце, сяють літери, а прочитать, що там написано, мужики не можуть. Всі вони були неписьменні.

(більше…)