Наверх ↑
 

Лисичка-суддя

Двоє котиків веселих добули собі хитромудро гру­дочку сиру. Одбігли з ним подалі й почали радитися, як його краще поділитися. Та ще й поділитися так, щоб не було кривди ні тому, ні тому,— щоб якраз по правді рівнесенько розділити.

Один котик і каже:

— Давай поділимо отак, упоперек! А другий каже:

— Ні, розділимо краще вздовж!

Отак і сперечаються. Коли це біжить лисичка. По­бачила вона котиків, угледіла грудочку сиру, зупини­лася та й питає:

— А що тут у вас таке? Про що сперечаєтеся?

— Так і так,— розказують котики,— ось не знаємо, як нам краще поділити грудочку сиру.

— Е,— каже лисичка,— це можна дуже добре зро­бити! Ось дайте, я вам поділю!

Котики й оддали їй грудочку сиру, щоб вона розді­лила. Лисичка переломила грудочку сиру надвоє, а далі й каже:

— Ні, цей шматочок — більший, треба порівняти! Та й над’їла один шматочок.

— А тепер,— каже,— оцей більший, треба його трішки підрівняти, щоб по правді було! Не можна ж, щоб котромусь із вас кривда була!

І знов над’їла. Та так рівняла, рівняла,— то той шматочок над’їсть, то той,— поки стало два зовсім маленьких шматочки.

— Ну,— каже лисичка,— оце ж маєте тепер уже зовсім однаковісінькі шматочки, хоч і на важницю покладіть!

— Ну, добре,— кажуть котики,— але ж ти бага­то нашого сиру з’їла! За що ти стільки нашого добра взяла?

— Як — за віщо?! — од казала лисичка.— А я ж вас поділила!

Рубрика: кіт, лисиця, про тварин.



Додати в закладки