Наверх ↑
 

Хитрий півень

Півень, тріпочучи крилами, злетів на пліт і почав на все горло кукурікати. З сусіднього лісочка під­кралася лисичка.

— День добрий! — гукнула вона.— Почула, як ти гарно кукурікаєш. Чудовий у тебе голос. Тільки не знаю, чи вмієш ти так співати, як співав твій батько.

— А як же співав мій батько?

— Він на одній нозі ходив по плоту і, заплющивши одне око, так гарно кукурікав, що й ну…

— І я зможу! — сказав півень, випрямився, за­плющив око і почав кукурікати.

— А чи зможеш ти стояти на одній нозі і, заплю­щивши очі, співати?

— Зможу! — крикнув півень.

Та тільки заплющив він очі, як лисиця підско­чила і схопила його.

Понесла лисиця його в ліс і хотіла вже з’їсти, а він і каже:

— Твоя мати не так робила!

— А як же вона робила? — спитала лисиця.

— Схопивши півня, вона, перш ніж розірвати його, мала звичку співати.

— Я вся вдалася в матір! — промовила лисиця. Заплющивши очі, вона почала щось шепотіти. Півень тільки цього й чекав: змахнув крилами, злетів і сів на дерево.

—          Ось тобі й маєш, півень мене перехитрив,— облизавшись, промовила лисиця, зітхнула і голодна подалася в ліс.

Рубрика: лисиця, півень, про тварин.



Додати в закладки