Наверх ↑
 

Як лис вовкові масло показав

Одного разу йшов вовк полем та й надибав лиса і каже йому:

–    Я, брате, такий голодний, що гину. Я щось би з’їв, та немає нічого. Мушу тебе їсти.

Лис як те почув та й відказує:

–   Ти мене не їж, а я тобі дам зараз щось смачного поїсти. Їв би масло?

–   Ой, – каже вовк, – чому б ні! Неси його сюди!

Лис і каже:

–   Ходімо у село, там є велике кружало масла, то й їстимеш.

–   Добре.

Привів його лис до великого ставка та й каже:

–   Ану бери та й хлепчи воду, а насподі є масло. Вперед мусиш випити воду та так і до масла дістанеш. Там масла багато, що ти його й з’їсти не зможеш.

А вовк таки й не розпитував багато, та – хляп, хляп, хляп – хлепче собі воду, щоб добути масла.

Хлептав, хлептав, а далі й не зміг, бо став, як барило, та й дивиться на лиса. А лис у сміх. Вовк тоді зрозумів, що над ним кепкують, та за лисом. А лис задер хвоста та навтьоки.

Біжать, біжать, вже лис біля своєї нори, а вовк – хап його за ногу. То лис зараз же надумався та й кричить:

–   Слава Богу, що вхопив за корінь, а не за ногу!

А вовк тоді мерщій пустив ногу та й хап за корінь.

А лис – скік в нору, заховався та й зареготав.

Рубрика: вовк, лисиця, про тварин.



Додати в закладки