Наверх ↑
 

Піддурена ворона

Ворона літала над селом і схопила на току курча. Курча було чимале, уже в пір’ячко вби­ралось. Ворона з добиччю полетіла в ближ­ній лісок, сіла на дерево невисоко од землі і почала довбать курча. Побачила лисиця, за­хотілось їй молоденької курятинки. Підійшла до дерева, обійшла навкруги нього разів з два і все позирала на ворону, а далі почала моро­чить їй голову:

– Яка ж ти гарна птиця! Я ніяк на тебе не налюбуюсь. Що за носик, що за хвостик! А пір’ячко… Од сонця аж блищить! Я думаю, така красуня орла і то привабить. Недарма ти їси такий ласенький кусочок. По всьому видно, що у тебе має бути ангольський голосо­чок!

Ворона умліла од похвальби, забула й про курча, котре у дзьобі держала; роззявила рот і крикнула:

– Так! Так!

Курча впало додолу, а лисиця схопила його і гайда.

Рубрика: ворона, лисиця, про тварин.



Додати в закладки