Наверх ↑
 

Убогий та багатий

Жив собі один дуже убогий чоловік. Ото ліг він одного разу спати, та ніяк заснути не може – усе дума: «Чого се убогим людям так важко на світі жити. І навіщо се багачі гроші збирають? У іншого від грошей аж скриня тріщить – така повна. От якби в мене було багато грошей! Жив би я добре, розкошуючи, та й другим давав би.

Коли се щось у хату увійшло та й каже:
– А хочеш забагатіти? Ось тобі капшук. Це не простий капшук: у йому тільки один червінець, але ж тільки його витягнеш, так зараз так і вродиться другий. Набери відсіль червінців стільки, скільки хочеш, а потім закинь капшук у річку. Тільки гляди, поки не закинеш капшука, не можна й одного червінця тратити, а то всі череп’ям поробляться.
Сказало та й кинуло убогому капшук. А той так здивувався, так зрадів, не може й слова вимовити. Далі схаменувсь, узяв обережно капшука, розшморгнув – єсть червінець. Витяг один – там уже другий вродився:
І почав він тягать: що витягне, то вже знов там єсть. І дума він: «За ніч натягаю червінців, зроблюсь багатирем, тоді закину капшук у воду, а сам то-то порозкошую!»
І так цілу ніч тягав і дуже багато злота натягав, прийшов ранок, він і думає: «А що, якби ще таку купку натягати – от би добре діло було. Ану лиш заходюсь – хіба важко ще день над капшуком посидіти?»
І почав знов тягать. Натягав другу купу і знов дума: «А чом би ще не тягати? Як-таки капшука закинути?»
І ото тяга знов. А там ще та знов ще – ніяк від капшука не одірветься. їсть самий хліб черствий, ночі не спить – тяга.
Так поминув і тиждень, і місяць, і рік.
«Як-таки, – каже, – покинути, коли щастя саме в руки лізе?»
І осе зовсім уже налагодиться іти до річки, закидати капшука. І вже присяде, а не закине, вернеться назад. І так з того клопоту знемігся, що увесь посивів, схуд, зробивсь жовтий, як віск, ледве ходить – а все свого не кида, руки трусяться, а він тяга.
Тягав, тягав — та так старцем і вмер з кап¬шуком у руках.

Рубрика: щастя.



Додати в закладки