This page is hosted for free by zzz.com.ua, if you are owner of this page, you can remove this message and gain access to many additional features by upgrading your hosting to PRO or VIP for just 32.50 UAH.
Наверх ↑
 

Козаки і Смерть

Ішло два козаки степом, надибали дерево й сіли в холодку. Один на бандурці пограває, а другий слухає. Коли се один і каже:
— Ой братику, біда! Смерть іде!
А воно, бачите, в степу так здалека видно.
— Ну, то що? – каже той.
— Та вона ж нас постинає! Тікаймо?
— Е, ні, брате, не подоба козакам утікати! Та й спека он яка чортяча, не дуже-то й підбіжиш! Будем уже сидіть. Раз мати на світ родила, раз і помирати!

— Чи так, то й так!
Сидять. Надійшла Смерть і каже:
— Оце й добре, що я вас, волоцюг, спітка¬ла. Годі вам гуляти та розкошувати, у шов¬кових жупанах ходити та мед-вино пити. Ось я вас із світу зжену, косою голови постинаю!
— Стинай, – каже один козак, – на то твоя сила й воля! Тільки дай мені, милостива пані, перед смертю люльку покурити!
— Ну, – каже Смерть, – коли ти мене милостивою панею назвав, то вже кури собі!
Вийняв козак люльку та як закурив! А тютюн добрячий, міцний, – як пішов од його дух та дим, то Смерть аж набік одійшла.
— Оце, – каже, – який поганий дух! Як се ти таку погань куриш?
— Та що ж, – каже козак, – так мені суджено!
Як розійшовся дим та дух, Смерть знов приступила.
— Ну, – каже, – покурив, тепер я вас обох постинаю!
— Стривай, милостива пані, дай і мені пільгу! – каже другий козак. – Дозволь мені перед смертю та баки понюхати!
— Нюхай, – каже, – та знай мою добрість.
Вийняв той козак ріжка, бере понюшку, а сам думає, як би йому призвести Смерть, щоб вона понюхала!..
Нюхнув на один бік, нюхнув на другий, крекнув, бо табака була добре заправлена: там до неї було й чемериці, й тургуну, й перцю додано для моці, щоб у носі крутило.
— А що ж воно, добре? – питає Смерть.
— Та як кому! – каже ковак.
— Ану, дай спробувати! – просить Смерть.
— На, милостива пані!
Як нюхнула Смерть, як закрутить їй у носі, як чхне вона – аж косу впустила!
— Цур же йому, – каже, – яке погане! Ще поганіше, ніж той дим! І як се ти таке паскудство вживаєш?!
— Отак, як бачиш! – каже козак. – Прий¬маю муку цілий вік, бо так уже мені пороблено чи наслано, – бог його зна! Мушу терпіти!..
— А! – каже Смерть. – Коли так, не буду ж я вас косою стинати! То не штука – вмерти, а от ти чхай іще п’ятдесят літ!
От таким чином і визволилися козаки від наглої смерті.

Рубрика: козак.