Наверх ↑
 

Лисичка в суддях

Двоє котиків здобули собі хитромудро клинчик сиру. Потягли з ним далі і почали міркувати, як його краще поділити, щоб не було кривди ні тому, ні тому, щоб якраз по правді рівнесенько розділити.
Один котик і каже:
– Поділим отак, упоперек.
А другий каже:
– Ні, розділимо краще вздовж.

Отак і сперечаються. Коли се біжить лисичка і побачила котиків, побачила сир, спинилася й питає:
– А що тут у вас таке? Про що клопочетесь?
– Так і так, – говорять котики, – ось не знаємо, як нам краще поділити клинчик сиру.
– Е, – каже лисичка, – се можна дуже добре зробити. Ось дайте я вас поділю!
Котики й дали їй, щоб розділила. Лисичка переділила сир надвоє, далі й каже:
– Ні, оцей шматочок – більший, треба порівняти.
Та й над’їла одного шматочка.
– А тепер, – каже, – оцей більший, треба його трохи підрівняти, щоб по правді було. Не можна, щоб которому з вас кривда була!
І знов над’їла. Та так «рівняла», рівняла – то того шматочка над’їсть, то того – поки стало дві зовсім маленькі грудочки.
– Ну, – каже лисичка, – оце ж маете тепер вже зовсім однаковісінькі шматочки, – хоч і на вагу покладіте!
– Ну добре, – кажуть котики, – але ж ти багато нашого сиру з’їла! За віщо ж ти стільки нашого добра взяла?
Як за віщо? – одказала лисичка. – А я ж вас зате поділила!

Рубрика: кіт, лисиця, про тварин.



Додати в закладки