This page is hosted for free by zzz.com.ua, if you are owner of this page, you can remove this message and gain access to many additional features by upgrading your hosting to PRO or VIP for just 32.50 UAH.
Наверх ↑
 

Казка про соловейка

Жили дід і баба, була в них дочка. Ні за кого не хотіла та дочка заміж іти, а дід з бабою вже й не знали, що їм і робить.
Раз прийшов до них страшний змій, поговорив з дочкою, а вона візьми й скажи дідові з бабою:
– Тату й мамо, піду я за цього змія заміж.
Що старі не казали, як не вмовляли, а вона одно: за змія йти!

— Ну, то щоб ми його ніколи не бачили, — сказали старі та й осталися самі.
Пішла їхня дочка зі змієм далеко в ліс. Нажили вони собі двоє діток — хлопчика й дівчинку.
Одного разу сидять ці діти і говорять:
– Ось у того є дід і баба, і в того є дід і баба, а в нас є дід і баба чи немає?
Мати каже:
– Є, тільки вони живуть далеко-далеко, аж за річкою і лісом.
Пройшло скількись часу, і просять діти:
– Мамо, пустіть нас до діда й баби! Ми ніколи в них не були і хочемо їх побачити.
Ось вони і випросились у мами, і вона їм дозволила піти до діда з бабою. А діти питають:
– А як же ми їх знайдемо?
А мати каже:
– Вас проведе батько змій.
Батько змій їх із лісу вивів, через річку провів і показав, де й хата дідова й бабина. Каже:
– Йдіть, побудете три дні, а тоді вийдете на це саме місце, і я вас заберу додому, але не кажіть, як назад будете йти, що я вас чекаю. Скажіть, що ви самі прийшли і самі додому дійдете.
Ось прийшли дітки до своїх діда та баби, а ті й питають:
– Що ж це за дітки до нас прийшли?
А дітки кажуть:
– Ми – ваші онуки.
Дід з бабою розплакались і зраділи дуже. Гуляють дітки, старі їх розпитують про батька- матір. Малі, як удвох були, дак так і казали, як батько велів. А тоді баба по одному їх стала питати. Хлопчик і каже:
– Ми самі прийшли й самі підемо.
А дівчинка і розказала, що приводив їх сюди батько, буває він гарним, як усі люди, а іноді – як змій. А цей батько да був зачарований на скількись там років змієм, але цей строк уже минав, і мав він бути чоловіком. От проговорилася дівчинка, що батько-змій прийде їх забирати через день, а баба дідові каже:
– Іди! Точи сокиру і сиди в кущах, одрубай змію голову, щоб наша дочка з ним не мучи¬лась. Чого наша дочка буде з таким зміюкою жити?
От дурний дід да й послухав дурну бабу. Баба дітям і пиріжків на дорогу напекла, привела їх до того місця, де батько їх мав чекати, да й пішла сама додому. Коли змій виповз, а дід — за сокиру і голову йому стяв, а той перевернувся в чоловіка, та дід його вже вбив. Переказали діти матері, що їхній батько неживий. Вона, сердешна, діточок стала питать:
– Хто ж признався, де вас буде батько стрічати?
– Я не казав, – каже хлопчик.
– А я розказала, – каже дівчинка.
Тоді мати й каже:
– Що ж ви наробили? Я вашого батька була б зовсім від прокляття звільнила. Ще ж йому трохи було бути змієм. А тепер мені без нього не бути жінкою. Ти, дочко, за те, що зробила горе, – батька згубила, – лети зозулею і щоб ти ніколи не мала свого гнізда і своїх дітей, щоб тобою люди не радувались. А ти, синку, за те, що не зрадив мене, лети соловейком да щебечи людям, щоб вони тебе слухали і не наслухались, радувались і не нарадувались. А я полечу горлицею, буду туркотати-буркотати, людям про своє горечко розказувати.

Рубрика: баба, дід, діти, змій.