This page is hosted for free by zzz.com.ua, if you are owner of this page, you can remove this message and gain access to many additional features by upgrading your hosting to PRO or VIP for just 32.50 UAH.
Наверх ↑
 

Торби

Як був собі чоловік та жінка, та не було у них дітей. От той чоловік насіяв проса, і вродилось просо таке славне, що аж весело дивитися.
Де не взявся вітер – вибив те просо. Прийшов чоловік додому та й голосить:
— Будемо, – каже, – ми тепер, жінко, без каші!
А жінка йому відказує:
— Іди, чоловіче, до вітрового батька суда просити: нехай тобі за побій заплатить!
Чоловік і пішов.

От приходить до вітрового батька, поклонився йому та й каже:
— Чого я до тебе прийшов, панотче?
— Скажеш.
— Твій син вибив у мене просо, так заплати мені за побій.
— Що ж тобі платити? Я не знаю, чим тобі платити.
От став вітрів батько думать. Думав, думав, а тоді і каже:
— Дам я тобі торбу.
— А що ж я з тою торбою робитиму?
— А що робитимеш? Як схочеш їсти, то зараз і скажеш: «Торбо, торбо, поставляйсь!» Так от тобі буде їсти і пити, скільки душа забажає.
— Ну, добре!
— А як наїсися, то скажеш: «Торбо, торбо, укладайся!» Вона й укладеться.
— Ну, гаразд.
Поніс чоловік торбу додому і хвалиться жінці:
— От, жінко, що я приніс!
— Торбу. А що, чоловіче, з тієї торби?
— А що, жінко, це торба така, що тільки скажеш: поставляйсь! – так тут буде такої страви, що не поїмо.
Жінка ухопила відра, пішла по воду та й хвалиться сусідам:
— Мій чоловік приніс таку торбу, що як скажеш: поставляйсь! – так буде такої страви, що й не поїмо!
А кум їх почув, що говорить жінка, та й каже:
— Я прийду до вас у неділю обідать.
От діждались неділі. Прийшов кум у гості, садять його обідати, а піч нетоплена, нічого нема!
Кум і дивується:
— Що це, – дума собі, – за вража мати? Що то вони мені поставлять їсти?
Коли це господар зніма торбу з кілка. Кум і
думає:
— Чи це б то справді жінка не збрехала?
А господар поклав торбу на стіл та й наказує:
— Торбо, торбо, поставляйсь!
Торба як поставилась, так де тієї й страви набралось: паляниці, м’ясо, борщ, гуска печена, пампушки із сметаною, каша молочна… усе таке, що називається – усе! їли, їли, та не поїли!
От кум прийшов до господи та й каже своїй жінці:
— От, жінко, у кума торба, так торба!
— А що там за торба така?
— А що? Посадив обідать, зняв з кілка торбу, та тільки усього, що сказав: торбо, торбо, поставляйсь! Так такого добра набралось, що тільки вигадать можна!
— От диво!
— Атож! Не диво?
— І де ж це він її таку здобув?
— А ось піду спитаю, де він її справді здобув!
От і прийшов.
— Де ти, куме, торбу взяв?
— А де взяв? Вітер дав.
— Продай, куме, мені цю торбу.
— Ні, не продам.
— Я тобі пару волів дам за неї.
— Не хочу й двох.
— На тобі три.
— Не хочу.
— От тобі чотири.
— Хто його зна, що робить!
А жінка й каже:
— Та бери, чоловіче, чотири пари – плугів, волів, буде чим орудувати.
Подумав чоловік, та й змовився. Ваяв у кума чотири пари волів, а йому торбу віддав.
Сам же, узявши воли, оре та хліб сів. Насіяв проса, уродилось… Де не взявся вітер, та к побив те просо.
Чоловік прийшов додому та й голосить:
— Побив вітер знову наше просо, будемо тепер без каші!
А жінка й каже:
— Ти б пішов знову до вітрового батька: нехай
дасть таку торбу, як дав!
Пішов чоловік.
— Здоров був, панотче!
— Здоров, чоловіче!
— Чо’ я до тебе прийшов?
— Скажеш.
— Твій син знову мов просо вибив; заплати за побій!
— Що ж я тобі заплачу?
— Дай мені таку торбу, як давав.
— Добре, чоловіче. Ось на тобі цю торбу, та як вийдеш у поле, так тільки скажеш: «Торбо, торбо, поставляйсь!», там побачиш, як воно тобі поставиться !
Чоловік узяв торбу та й поніс. Вийшов у поле та й сів відпочивати. Захотілось йому їсти. Вийняв він торбу з-за пазухи та й наказує:
— Торбо, торбо, поставляйсь!
Торба як поставилась… Як вискочить з торби здоровенний молоток, як почав він чоловіка клепати; клепає, клепає… Йому, сердешному, аж очі помутились, аж джмелів слухає…
— Торбо-торбо… торбо… укладайсь! Торбочко, торбочко, укладайсь!
Молоток ускочив у торбу.
Зав’язав він свою торбу й несе до господи.
— Ну що, чоловіче, приніс?
— Приніс.
— А покажи.
— Осьде.
— Така? О чоловіче, тепер знову гарно будем жити!
— А що, жінко, бачиш, які у мене виски?
— А що це? Як пампушки! Що це таке, чоловіче?
— А що? Скажи лиш ти торбі: поставляйсь, так і дізнаєшся.
— Торбо, торбо, поставляйсь!
Молоток як вискочив з торби…
— Торбо… торбо… торбо ж, та торбонько, укладайсь!
Молоток ускочив у торбу. Чоловік зав’язав торбу та й повісив на кілку.
Сидить жінка ні жива, ні мертва.
— А що, жінко, гарно будем жити?
— Ну, тепер, чоловіче, не ходи до вітрового батька: хай йому цур!
Трохи згодом побігла жінка до кума та й хвалиться:
— Мій чоловік знову торбу добув.
— Таку?
— Таку! Хай їй лиха година! Як сказала: поставляйсь, а з неї як вискочить молоток…
Насилу встигла сказати: укладайсь!
— Де ж та торба?
— А де? Висить у хаті на кілку!
— Навіщо ж ви її держите?
— Для прихожого.

Рубрика: жінка, торба, чоловік.