Наверх ↑
 

Чортова матір

Було два брати: один багатий, а другий убо­гий.

Так той убогий на багатий вечір поніс вечерю до багатого.

– Приніс я, – каже, – брате, до тебе вечерю.

А той каже:

– Понеси її к чортовій матері.

Вийшов він надвір, заплакав, пішов собі.

Іде понад лугом, а його зустріча дід.

Він іде та плаче, а дід і пита:

– Чого ти, – каже, – плачеш, чоловіче?

Він став йому розказувать.

–          Отеє носив до брата вечерю, а він послав ме­не к чортовій матері, та не знаю, де її шукати.

–          Іди, – каже, – отсією стежкою і дійдеш до кладки, до кладки дійдеш, там станеш та свиснеш. Гляди, вискочать, візьмуть тебе і що даватимуть, так ти не бери, а проси – буде баран ходить по хаті – проси, щоб барана тобі дали.

Прийшов той та свиснув коло кладки. Зараз чорти вискочили, увели його, а чортова мати й пита:

– Чого ти прийшов?

– Я, – каже, – приніс вечерю.

Вона забрала ту вечерю, а його повела до золо­та та срібла.

– Бери, – каже, – скільки хочеш собі золота, срібла.

Він не схотів:

– Дайте мені, – каже, – отого барана.

Вона дала йому барана. Він узяв і пішов до­дому.

Приходить він додому, ліг спати і коло себе ба­рана поклав. Кинувся ранком і злякався – де те багатство набралося!

Зразу забагатів.

Убрався і пішов до церкви. Побачив його у церк­ві брат і каже:

–          Десь когось обікрав, брате. Забагатів – так прибрався.

Він (менший брат) йому нічого не сказав, ви­йшов із церкви та давай його просити до себе в гості. Той приїхав до його у гості і злякався, що бідний так забагатів.

– Боже мій, – каже, – вже й мене, – кае, – покрив багатством.

Увійшов у хату, той садовить його їсти. Він і їсти не хоче, розпитує:

– Де ти взяв, з чого ти, – каже, – забага­тів?

Він йому каже:

– Се мені чортова мати дала.

Жінка багатого зараз його покликала:

– Нумо їхать, – каже, – додому.

Приїхали. Вона заходилась: понапікала хліба, понаварювала.

– Неси, – каже, – чоловіче, й та вечерю до неї.

Він узяв, поніс до неї вечерю. Зустріча його баба й питає:

– Куди ти, – каже, – ідеш?

Він каже:

– Понесу до чортової матері вечерю.

Вона витягла клубок валу, дала йому й каже:

– Іди ж ти за клубком. Клубок котитиметься, то й ти за ним іди.

Клубок прикотився до хати чортової матері, чо­ловік прийшов за ним і пішов у хату.

Його чортова мати питає:

– Чого ти, – каже, – прийшов до мене?

Він каже:

–          Я,-— каже, – приніс до вас, бабо, вечерю.

–          Ну, йди ж, – каже, – я тобі за сю вечерю за­плачу.

Повела вона його до золота, набрав він мішок насилу підняв.

Приносить додому мішок золота, кинув з плечей через поріг додолу, а сам упав і луснув.

Рубрика: чорт.



Додати в закладки