This page is hosted for free by zzz.com.ua, if you are owner of this page, you can remove this message and gain access to many additional features by upgrading your hosting to PRO or VIP for just 32.50 UAH.
Наверх ↑
 

Казка про Марусю

У якомусь далекому царстві, ще в дальшому государстві жили-поживали чоловік та жінка. І була в них дочка Маруся. От умерла жінка в цього чоловіка, осталася Маруся сиротою. Батько женився вдруге і взяв злющу-презлющу жінку, ще й з дочкою, і ця мачуха стала ненавидіти Марусю.

А в них був бичок-третячок, якого по черзі пасли дівчата. Як жене бабина дочка бичка пасти, дак баба не загадує їй ніякої роботи, да й та з хлопцями гуляє, а бичок сам пасеться. А як жене дідова дочка, дак баба дає їй льону в’язку, щоб до вечора потерла цей льон, попря- ля, виткала полотно і вибілила, щоб додому принесла біле полотно. От дідова Маруся вижене бичка на поле, сяде і плаче. Бичок підійде до неї да й питає:

— Чого ти плачеш?

От Маруся і розказує, яку їй велику роботу до вечора загадала баба. Бичок і каже:

— Не журись! Лягай спати, а я тебе розбуджу, як додому треба буде йти!

Ось пора вже йти додому, бичок розбудить Марусю і каже:

— Лізь мені у праве ухо, а вилізеш лівим.

Маруся так зробить, а полотно вже й готове, ізгорнуте лежить. І жене дівчина бичка додому, вже йде з полотном. Бабина дочка візьме і забере полотно у неї, а баба все Марусю лає, що нібито вона нічого не робить. І от бабина дочка сказала якось бабі, що Маруся не може так швидко все робити.

Змовились вони — мачуха із своєю дочкою — за нею прослідкувати. Сховалися вони якось за деревами і побачили, що це бичок допомагає Марусі, да й вирішили його зарізати.

Вигнала дідова Маруся бичка на пашу, а в обід баба сказала діду, що треба зарізати бичка. Маруся почула про це, гірко заплакала. А бичок підійшов до неї, питає:

— Чого ти плачеш, дівчинко?

— Як же мені не плакати, як тебе будуть різать? — каже Маруся.

— Не плач, — каже їй бичок, — але тільки як будуть їсти моє м’ясо, то ти не їж, а збери кісточки і закопай під двором за ворітьми.

Маруся так і зробила, а на весну зійшла там яблунька і стала рости не по днях, а по годи¬нах. Підросла і зацвіла, виросли яблучка на ній. Ось підійде бабина дочка до яблуні, а та гілки угору підніме, і не вирве бабина дочка яблучка. А дідова Маруся як підійде, то яблунька віти опустить і вона рве яблучка.

Ось їде мимо дуже гарний козак на воронім коні і хоче вирвати яблуко, а яблуня віти вгору й підняла. Він і не може вирвати нічого. Давай він кликати:

— А хто б мені яблуко дістав з цієї яблуні, дак того заберу собі за жінку.

Прибігла бабина дочка. Скакала, скакала і на яблуню злізла, а яблука не дістала. Іще підходили люди — ніхто не може яблука дістати. Тоді покликали Марусю, а вона була гарна-гарна! їй яблуня враз віти опустила і дала яблук. Підійшла Маруся, вирвала яблучко і піднесла парубкові. Він Марусю узяв, на вороного коня посадив і до себе повіз. Там вони поженилися і стали жить-поживать і добра наживать.

Рубрика: бичок, дівчина, жінка, чоловік.