Наверх ↑
 

Круглячок

Жили недалеко від лісу дід з бабою та й мали вони двох внучат — хлопчика і дівчинку. От одного разу захотілося дітям піти в ліс по квіти та гриби. Баба з дідом кажуть:

— Ідіть, тільки не заходьте далеко, а то вас відьма-змія з’їсть.

Пішли діти та не послухали стареньких. Ідуть лісом, збирають квітки — там гарна, а там ще краща! І зайшли вони далеко-далеко в ліс. Бачать — коло пенька стоять червоні черевички. Дівчинка вступила в них — і … понесли вони її, як вітер. Побіг за нею хлопчик, та не догнав її.

Іде він та й журиться, куди занесло його сестричку і що йому скажуть дома, та коли дивиться, стоїть на галявині кругленька хатка. Підійшов він до хатки, а з неї вийшов кругленький чоловічок та й питає його, чого він такий зажурений. Хлопчик про все йому розказав, а чоловік і каже:

— От зараз підемо поїмо та й вирушимо в дорогу. Я знаю, де твоя сестричка.

Заходять до хатки, а в хатці все-все кругле: вікна круглі, стіл круглий, стільці круглі, піч кругла, ліжко кругле, скриня кругла, а чоловічок круглий зветься Круглячком.

Поїли вони, попили. Круглячок скомандував — і хатка полетіла.

Летіли вони довго чи не довго, аж зупинилися коло великого замку, де жила відьма-змія. Вийшла вона до них назустріч, а Круглячок питає її:

— Де ти поділа дівчинку? Хутко віддай!

А змія не хоче. Бачать вони, що без хитрості не виграєш у неї нічого. От і каже чоловічок:

— А купи-но у нас хатку!

Змія каже:

— Треба її обдивитись, що воно за товар.

Зайшла вона в хатку, а Круглячок скомандував, щоб хатка крутилася швидко-швидко. Коли зупинив, питає відьму-змію:

— А що? Віддаси ключі від тої хати, де дівчинка сидить?

Змія не хоче.

Тоді він знову як закрутить хаткою! Не витримала змія, викинула через віконце в’язку ключів і закричала:

— До лиха мені така хатка! Заберіть своє дівчисько, воно у підвалі!

Узяв Круглячок ключі, дав хлопчикові й каже:

— Швиденько відмикай підвал!

Відімкнув хлопчик підвал, а там сидить багато-багато неслухняних дітей. І його сестричка з ними. Усіх їх до відьми-змії принесли червоні черевички. Випустив хлопчик усіх дітей на білий світ. А Круглячок тим часом каже відьмі-змії:

— Де ти сховала червоні черевички?

— Навіщо вони тобі? — пита змія.

— Віддай їх зараз же мені, щоб ти ними дітей не заманювала!

— Не віддам!

— Швидше, швидше крутись, хатко! — скомандував Круглячок,і хатка закрутилась, як дзига.

Не витримала відьма-змія та як закричить:

— Забери, забери їх собі! Вони у моїй світлиці! І хатку свою забери. Не треба мені такого товару! У мене вже голова крутиться від цієї хатки!

Побіг хлопчик до відьминого палацу, відчинив його, забіг до світлиці, дивиться, а там стоять червоні черевички, що його сестричку забрали. Забрав їх хлопчик і віддав Круглячкові.

Тут Круглячок спинив хатку, а відьма-змія звідти вилетіла, мерщій сховалася у палац, зачинилася і більше не виходила.

А діти зайшли в хатку і полетіли з Круглячком на його галявину. Звідти й додому пішли й пообіцяли Круглячкові без дозволу так далеко в ліс самим не ходити. Було у них дома втіхи чотири міхи.

А Круглячок зостався у своїй хатці. І червоні черевички він у скриню сховав, щоб відьма-змія ними до себе дітей не заманювала.

Отакий він молодець, і нашій казочці кінець!

Рубрика: баба, дівчина, дід, діти, змій, круглячок.



Додати в закладки