This page is hosted for free by zzz.com.ua, if you are owner of this page, you can remove this message and gain access to many additional features by upgrading your hosting to PRO or VIP for just 32.50 UAH.
Наверх ↑
 

Доля

Було, кажуть, дві жінки: одна гарна, а друга така погана, така погана, що гидко й скіпками взяти. От вони й полаялись між собою.

— Подивися, — каже гарна, — на себе, яка ти гидка. На тебе бридко й збоку глянути. Бо як глянеш, то аж печінки верне!

— Я, — каже та, — хоч і негарна, та зате моя доля гарна! А ти от і красива, та зате твоя доля погана. Якби ти на неї подивилась, то перелякалася б — така вона страшна! Хочеш, я тобі покажу твою і свою долю?

— Добре, — каже гарна, — покажи!

— Піди ж ти додому і навари вечеряти у великих відерних горшках — звари борщу і каші; а я теж наварю та й понесемо долям, а тоді й побачимо і твою, й мою долю.

От гарна побігла додому, заходилась, швиденько витопила, насипала в горшки і кличе:

— Ходім уже, сестричко, я вже наварила! А то моя вечеря прохолоне.

— Нічого, — каже, — твоя доля і холодну буде їсти!

Ото насипала і вона борщу в маленькі горщечки та й понесли.

— Чого ж це, — каже гарна, — в тебе такі маленькі горщечки?

— Нічого. З моєї долі буде й цих. Не розпитуй, лишень ходім хутчій.

Прийшли вони на перехресну дорогу. Поставила коло хреста погана жінка свої горщечки, розв’язала їх, зверху поклала чистеньку ложечку, відійшла трохи од хреста та й каже:

— Доле, доле! Йди до мене вечеряти!

Сказала вона раз, сказала і вдруге, коли за третім разом і приходить панич та такий же то гарний, що й надивитися на нього не можна. Взяв ложку, попробував перш борщу, а далі — каші, поклав зверху, завернув у рушничок гроші й не знати, де й дівся. Та погана жінка забрала горщечки, забрала із рушника гроші й каже:

— Ну, тепер ти свою долю клич так вечеряти, як я свою кликала.

Вона поставила відерні горшки, розв’язала їх, відійшла од хреста і гукає:

— Доле, доле! Йди до мене вечеряти!

Гукнула раз, гукнула й другий, не встигла крикнути третій, а тут як підійметься вітер, як схопиться буря — пісок несе, дерево гне та ламає, таке куйовдиться, що Господи! Аж ось і приходить доля гарної жінки, та така ж то препогана, обірвана, кудлата та ще й з хвостом; виїла, виїла все з горшків, поперекидала їх, побила й пішла собі.

Тоді обидві жінки забрали горшки та ложки й пішли додому. Погана жінка йде дорогою та й каже:

— А що, бачила свою долю?

— Бачила, — каже.

— Гарна?

— Така гарна, як ти!

— Що ж, — каже, — вона тобі сподобалась?

— Та ні! Нехай їй біс! І не говори про неї ніколи.

Рубрика: жінка.