Наверх ↑
 

Журавель сватає чаплю

Жили собі на болоті журавель і чапля. Скуч¬но було журавлю самому жити, а не стало йому пари, щоби ся оженив з своєю партією, з журавлихою, і пішов до чаплі посватати її, щоби з нею оженитися. А вона його зганьбила, як прийшов.

— В тебе одіж коротка, ноги дуже довгі, кормити мене не будеш мав чим, іди геть, ти з довгою шиєю!

І журавель пішов зо встидом до свого дому. По тім сватанню розгадалася чапля:

— Скучно мені буде самій жити. Ось піду я та посватаюся з журавлем. І приходить і перепрошує журавля:

— Возьми мене за жінку.

А він їй відповідає:

— Іди геть, ти недорослого роду та недоброго. Було йти тогди, як я тебе сватав, а тепер: за двері!

І пішла чапля з плачем і зо встидом до свого дому. А потім розгадав собі журавель:

— Шкода, що-м не взяв чаплю за жону. Піду ще раз.

І приходить до неї і перепрошує її:

— Чапле, піди за мене заміж.

А чапля йому відповіла:

— Геть з моєї хати! Було тоді брати, як я приходила до твоєї хати!

І так вони до нинішнього дня ходять і сватають себе, але не можуть поженитися.

Рубрика: журавель, про тварин, чапля.



Додати в закладки