Наверх ↑
 

Стрижено! Стрижено!

Їхав чоловік з жінкою полем. Було це літом, саме о ту пору, як на полі так хороше, так весело та любо, що й додому не хочеться. їхали вони доріжкою поміж пашнею. Кобила тюпав собі помаленьку, а лоша попереду — вскубне трохи травиці, зробить вибрика та й далі. Дивиться чоловік — хтось на ниві ячмінь покосив.

— Дивись, — каже, — жінко, вже й ячмінь покошено.

А жінка каже:

— Стрижено.

Були вони в кума в гостях, так ще там жінка чогось розприндилась. Чоловік, подививсь на неї та й каже:

— Оп’ять?

А вона зкопилила писок та й одвітує:

— Оп’ять.

— Жінко, — став він ізнов казати, — мовчи, коли хоч!..

— Чого я буду мовчати?

— А чого ж ти перечиш: стрижено, коли воно кошено.

А вона ізнов:

— Ні, стрижено!

— Ой, та будеш бита, кажуть тобі: кошено!

— Стрижено!

Чоловік зупинив кобилу. Зліз він з воза та й питає, держачи батіг напоготові:

— Чи кошено?

— Стрижено!

— Злізь з воза! — гримнув на неї чоловік.

А вона:

— Не злізу!

— Геть з воза, кажуть тобі!

— Не злізу я а воза… чого я злізу?

— Злазь, тоді побачимо, чи кошено!

А вона ізнов:

— Стрижено!

— Брешеш, кошено! — закричав чоловік та й почав її чустрить батогом. Чустрить та приговорює:

— Кажуть тобі: кошено! Кажуть тобі: кошено!

Бісова баба аж пищить під батогом та знай своє грає:

— Стрижено! Стрижено!

Кобила, почувши, як чоловік трактує батогом свою жінку, стала комизиться, трохи воза не перекинула; побігла б, так хазяїн в одній руці віжки держить. Бачить чоловік, що з цього дива не буде пива, сів на віз та й поїхав далі.

— Ось постривай, — каже, — приїдемо до господи, буде в мене кошено!

— Стрижено!

— Буде й кошено!

— Стрижено!

— Постривай! Постривай! Буде й кошено!

Приїхали додому. Став питать чоловік жінку:

— Чи кошено?

А вона ізнов:

— Стрижено!

Піймав він її за космаки та й потаскав до комори.

— Кажи, чи кошено?

— Стрижено!

Роздяг він її, прив’язав до стовпа та й почав частувати батогом. Бив, бив, а потім питає:

— А що, чи кошено?

А жінка ізнов своє:

— Стрижено!

— Ось постой же! — каже. їй чоловік. — Я тебе, проклятущу бабу, втоплю! — та й потяг її до річки. А річка була недалечко, зараз на городі.

Привів до берега, питає:

— Кажи, що кошено, бо втоплю!

А вона:

— Стрижено!

Він її шубовть у воду!.. Подержав трохи в воді, витяг, питає:

— А що, чи й тепер стрижено?

— Стрижено!

Він її ізнов у воду… От-от пропаде дурна баба… аж бульбашки стала пускати, а ще таки підняла з води руку та й стала виробляти пальцями так, наче кравець ножицями ріже, себто: стрижено, стрижено!

Бачить чоловік, що ніяк не здолати завзятої баби, витяг її з води та й плюнув.

Рубрика: жінка, кінь, чоловік.



Додати в закладки