Наверх ↑
 

Москаль у пеклі

Був собі одставний москаль, і пішов він на той світ. Ходять-ходить — віще йому нема пристання. Аж приходить він до пекла, — аж там чортів такого багацько.

Він зараз по-московськи й кричить:

— Тьху, пропасть! Нечистий дух как смердить!

Чорти на його кричать:

— Іди собі… Чого ти хочеш? Тут не можна бути тобі!

Москаль каже:

— Пождіть, дайте мені тут у вас порозкладатись.

Забиває він кілочки на стінах та й каже:

— Це на рамець, це на муніцію, а це — на шинель, а це — на ружжо!

Ну, повішав він усе та й питається:

— Що це таке?

А чорти кажуть:

— Пекло.

— Ну, хорошо, що тепло. А що то, — говорить, — кипить?

— Душі.

— Ну, слава богу, що не галуші. Дайте ложку.

Дали йому ложку, а він як почав їх трощити. Чорти розсердились, та давай на його кричать:

— Що ти робиш? Іди собі звідси!

А вій каже:

— Ну, ходім на двір, перш покажете мені, в яку дорогу йти.

Чорти повиходили всі з пекла, а він взяв зачинився та й не впуска їх.

Чорти замерзли та так кричать-плачуть, а іде баба та питається:

— Чого ви плачете?

— Москаль прийшов у пекло, зачинився та й нас не пускав.

— А, дурні. Не знаете, що зробити. Ось де є собака, візьміть, здеріть шкуру, зробіть барабан та забарабаньте, то він вийде!

Чорти зраділи та за собаку.

Облупили його, зробили барабан — тр-р-р!

Москаль кричить:

— Ох, у поход пора!

Взяв убрався та й пішов, чорти убігли та й зачинились.

Москаль вийшов надвір, дивиться — нема нічого.

— О, піддурили, бісові сини!

Та й пішов собі дальше, лучче шукати.

Рубрика: баба, Москаль, чорт.



Додати в закладки