Наверх ↑
 

Панська політика

В одному панському селі був собі піп. І такий же то убогий той піп, що не то що й шматка свого поля не має!

Звісно: у селян що візьмеш? Як гривню, а як дві, то й добре. З їх і пан добре драв…

Випросив той піп у пана нивку поля, засіває та з того й живе: ні руги немає, нічого… Сказано: бідна церковиця у панському селі.

От одного разу посіяв батюшка на тій нивці гречку — і вродила йому така гречка, що на все поле! Панську блискавка пропалила, а його рядком — та як перемита. Піп радіє: «Спасибі Богу, буде що їсти, попаде!».

Покликав людей — люде послухали — звісно, попа вже всяке послуха, — зібрали ту гречку, перевезли у стіжок, на току склали. Піп не налюбує та тою гречкою!

Аж увечері кличе пан попа до себе в гості. Приходить піп до пана — аж там такий заїзд — повен двір! Як увійшов у горниці — аж там панів, панів, що й греблю було б загатить!

Пан того попа вітає:

— Ну що, батюшко, як ваш хліб? — розпитує.

— З вашої, — каже, — пане, ласки, дякувати богові милосердному, гречка уродила гарна!

— Ну, слава богу, слава богу!

Піднявся там бенкет: танцюють, у карти гуляють, п’ють…

Тільки піп чує: пани знай плещуть язиками про якусь політику. Слухав він, слухав — ніяк не догадається, що воно таке.

Подали вечерю, посідали, повечеряли, піп подякував панові і пішов додому уже опівночі.

Устає вранці, та зараз на тік — аж дивиться: на току стоїть гречка, така посмалена та плюскла, що й зерна путнього не вибереш, а його гречки й нема!

Де, де гречка? Нема! Він — до попаді:

— Оце так, попаде! Хтось нашу гречку забрав, а нам привезено такої, що боже мій! Ані зерна…

Що тепер, його й робить на світі?

Журились-журились, думали-думали, а далі попадя й каже:

— Піди панові пожалійся: вже не хто, як його люде забрали!

От піп і пішов. Йде по вулиці та у кожен двір заглядає, чи не нагледить де своєї гречки. Так нема!

От він доходить до пана — зирк на панський тік! Аж його гречка стоїть у стіжку зложена…

Піп і здивувався: «Що його робить? Як його панові сказать, що він гречку покрав? Ще й з прихода прожене!»

Думав-думав, стоячи під двором, а потім махнув рукою: «Що буде!..» Та й пішов у горниці до пана.

Приходить у горниці:

— Здорові були, пане!

Уклонився.

— А! Здрастуйте, батюшко. Садіцця…

— Не до сидні мені, пане!

— Що ж вам треба? — пита пан.

— Прийшов, — каже, — до вас, пане, розпитаться: чую я, — каже, — вчора пани знай поносять якусь політику… Чи ви не внаєте, пане, що то воно таке — та політика?

— Гм! — каже пан, здвигнувши плечима. — Знаю, як не знать!

— Скажіть же, пане, будь ласка, й мені.

— Це, — каже пан, — як що обіцяєш дать там, або що (бо одказать стидно) дать не хочеться, то там видумаєш що-небудь. От і політика!

— То цебто, пане, брехня по-вашому?

— Маєш… обход такой! — каже пан.

— Обход?! Цебто, пане, як дасть хто-небудь нивку, то потім побачить, що на тій ниві бог уродив хліб добрий, та він візьме, та той хороший хліб собі поперевозить, а тому перевезе абиякого. То це б то політика?

— Політика!

— Бач!.. Оце спасибі, що сказали! Тепер і я знаю, що то за панська політика.

Та й пішов собі з горниць.

Приходить додому, попадя питає:

— Ну що, не найшов гречки?

— Найшов, — каже.

— А панові пожалівсь?

— Як же мені жаліться, коли сам пан гречку забрав.

Попадя як узяла плакать, як узяла лаять!

— Ми убогі, та того не зробим, а він пав, дука, та покрав нашу гречку!

А піп їй каже:

— Не плач, жінко! Ми у боті, та не зробим цього, бо ми не знаємо панської політики, а пани у ній кохаються.

Пожурились вони трохи та і полягали спать.

Коли на другий день прокидаються — глянули на тік: аж знову їх гречка стоїть, як і стояла, у стіжок зложена!

— Оце бач, попаде, — папська політика — каже піп.

Рубрика: багатий, бідний, пан, піп.



Додати в закладки