Наверх ↑
 

Про ченця

Десь у одному монастирі от так якби в Лубнах абищо — був собі чернець. І такий же то богомільний та пісниковий чернець, тільки поклони б’є та богу молиться… сказано: живий до бога лізе!.. А товстий такий, як груба…

От раз у піст, на першім там тижні, чи що, сидить він у себе в келійці, читає боже слово. От читав — та й забажалось йому скоромини… Так заманулося, так — що пробі! А в піст, звісно, де ти в монастирі скоромини візьмеш?.. От він нудився нудився, а далі й думає: «Може, од масниці що-небудь зосталося, — пошукаю». Та й поліз у шафку. (А в них у кожного в келійці є шафка, там у них усього, чого душа забажав: і напитків, і наїдків…) Коли туди — аж там яйце. Він так зрадів, наче свяченої паски з’їв на Великдень! «Ну що ж? — думає. — Як його сире яйце їсти?» А зварити ніде. Він і надумав: «Спечу на свічці!» Узяв вирвав з голови волосинку, перепоясав те яйце, — давай пекти… Тільки що на свічку, а двері — рип: входит ігумен… (А ігумен у них був чоловік дуже нобожний.) Як побачив, що таке в піст чернець робить, то аж відскочив: своїм очам не вірить!

А далі:

— Калугирю, — каже, — що це ти робиш?

А той і не чує…

— Калугирю, калугирю!..

Той глянув, аж ігумен…

— Що це ти робиш?

— Попутав, — каже, — отче ігумен, лукавий попутав!..

— Що ж ти це робиш, богоотступнику? — каже ігумен. — Признавайся!..

— Яйце печу, святий отче, яйце… Він мене підвів, — бодай йому ні дна ні покришки, — він показав, як і пекти…

А чорт з-за комина ріжки виткнув:

— Та брешеш, — каже: я оце сам учусь в тебе, як його пекти!

— Ну-ну, мовчи, бісів сину, — каже чернець, — коли тебе не питають…

Рубрика: піп, чорт.



Додати в закладки