Наверх ↑
 

Біда

Був то один піп багатий, і не мав він дітей, тільки одного сина. І він змаленьку ніц не робив. Як дійшов до кільконадцяти літ — дав його до школи, вивчився той читати і писати, та й потому піп його оженив, і зостався на місці тата, в тій самій парафії, бо батько помер. От він собі думає, що то люди говорять, що то їм біда, а я зріс, оженився і жодної біди на світі не знав. Взяв він, сказав собі зробити стовп і закопати на тракті, і на тім стовпі написав з одного боку версти, а з другого боку — таблицю прибив і написав так: що відколи жиє, зріс, оженився, і жодної біди не знав.

Але іде цар, дивиться: з одного боку написана версти, а з другого боку таблиця прибита. Так він повідав до кучера. А той скочив з карети і читав. Перечитав, взяв на замітку, сів і поїхав. Приїжджав додому, казав зараз попа витребувати до себе. Але не так то було живо, може, в місяць, а може, в два, — приїжджає піп до царя. Переночував, на другий день рано, вже піп постигає, наступив час дванадцятий, вже піп до царя приступає:

— Здрастуйте, ваше імператорськеє величество!

Цар отвічає:

— Здоров! Ну, що ж ти скажеш?

— Не знаю, чого ваше імператорське величество мене требують.

Цар тоді говорить:

— Ти зріс і оженився і жодної біди не знав?

Піп:

— Я, ваше імператорське величество.

— Яким то образом? — цар говорить.

Піп повідає:

— А таким, що мій отець був багатий і як був при нім, то й біди ніякої не знав, а потому отець помер, усе своє багатство мені зоставив і попом мене зробив, і тепер же мені жодної біди нема.

Цар тоді розсердився і говорить:

— Я царством управляю, чого ж і я біду знаю?

І каже:

— Ну, я тобі загадаю три загадки, як ти їх відгадаєш, то буде тобі та прощено, а як не відгадаєш, то голова з плеч!

І дав йому строк на три доби і каже:

— Ти маєш відгадати мені, чи вище від землі до небес, чи в землю глибше, скільки на небі звізд і що я думаю?

Пішов піп на квартиру і на квартирі сидить і дума, та не може надумати, який би отвіт дати на тії загадки. Прийшов строк іти вже з отвітом, зібрався він, іде. Приходить до царського дому, дивиться — стоїть на часах москаль. Він питається москаля:

— Чи є цар?

І так дуже засумувався. Але той москаль дивиться, що так піп засумувався, питається його:

— Чого ти так засумувався?

А піп каже:

— Та й що говорити, ти мені нічого не поможеш!

Але взяв йому розказав, про що його цар зазвав і які йому загадки дав. Тоді москаль повідає:

— Батюшко, скиньте свій одяг, візьміть мій на себе і стійте на моїм місці, а я піду до царя відгадувати загадки.

Помінялися вони одягом, і москаль пішов до царя, а піп став на москалевім місці. Приходить москаль до царя.

— Здрастуйте, ваше імператорське величество!

Цар говорить:

— Здоров! Ну що? Одгадав загадки?

— Одгадав, — говорить москаль.

Цар питається:

— Ну скажи, чи вище до небес, чи глибше вниз, в землю?

— Ні, ваше імператорське величество, вниз глибше! — говорить москаль.

— Чому ж глибше? — цар питається.

— Тому, що як мій прадід, дід, отець, мати, сестри і брат, як туди пішли, то й до сих пір нема, а в небесах як барабанить, то тут усе чути.

— Ну, то скажи, скільки звізд на небі?

Москаль вийма цілу в’язку шерсті, наголеної зі шкур, і говорить:

— Ізвольте подивиться, ваше імператорське величество!

Цар говорить:

— А ти вірно пощитав?

— Ізвольте провірить, — москаль говорить.

— Ну, а тепер скажи, що я думаю?

— Царю, ти думаєш, що я піп; ні, я солдат.

— А піп де?

— На моїм місці став.

Тоді цар дав москалеві відставку, а піп служив на його місці, доки не вислужив літ.

Рубрика: багатий, Москаль, піп, солдат, царевич.



Додати в закладки