Наверх ↑
 

Козел і баран

Був собі чоловік та жінка, мали вони козла і барана.

— Ох, жінко, — каже чоловік, — проженемо ми цього барана і козла, а то вже вони у нас дурно хліб їдять… А забирайтесь, козел і баран, собі з богом, щоб ви не були у мене і в дворі.

Пошили вони собі торбу та й пішли.

Ідуть та й ідуть. Посеред поля лежить вовча голова. От баран дужий, та не сміліший; а козел сміливий, та не дужий.

— Бери, баране, голову, бо ти дужий.

— Ох, бери ти, козле, бо ти сміливий.

Узяли вдвох і вкинули в торбу. Ідуть та ідуть; коли горить вогонь.

— Ходімо й ми туди, та переночуємо, щоб нас вовки не з’їли.

— Приходять туди, аж то вовки кашу варять.

— А, здорові, молодці!

— А, драстуйте, братці, драстуйте!.. Ще каша не кипить, м’ясо буде з вас…

Ох, там баран уже злякавсь, а козел давно уже злякався. Козел і одумавсь:

— А подай, лишень, баране, отую вовчую голову.

От баран і приніс.

— Та не цю, а подай більшу, — каже козел.

Баран знову цупить ту ж саму.

— Та подай ще більшу.

Ох, тут уже вовки злякались. Стали вони думати-гадати, як би відціля утекти.

— Славна, братці, кумпанія, і каша гарна кипить, та нічим долить; піду я по воду.

Як пішов вовк по воду: «Хай вам абищо з вашою кумпанією!»

Як зачав другий того дожидати, став думати-гадати, як би й собі відтіля удрати:

— Е, вражий сину, пішов та й сидить, нічим каші долить; ось візьму я ломаку та прижену його, як собаку.

Як побіг, так і той не вернувся. А третій сидів-сидів:

— Ось піду лишень я, так я їх прижену.

Як побіг, так і той рад, що втік.

— Ох, нумо, брате, скоріше хвататься, щоб нам оцю кашу поїсти та з куреня убратися.

Ох, як одумався вовк:

— Е, щоб нам трьом та козла і барана бояться?! Ось ходімо, ми їх поїмо, вражих синів.

Прийшли. Аж ті добре шатались, уже з куреня убрались. Як побігли, та й на Дуба забрались.

Стали вовки думати-гадати, як би козла та барана нагнати. Як стали йти і найшли їх на дубі.

Козел сміліший — ізліз на самий верх, а баран несміливий — так нижче.

— Ох, лягай, — кажуть вовки ковтуноватому вовкові, — ти старший; та й ворожи, чи не побачимо їх.

Як ліг вовк догори і почав ворожити. Баран сидить на гіллі та так дрижить: як упаде, да на вовка..

— Подай мені ворожбита!

Вовки як схватились та насилу відтіля убралась.

Рубрика: баран, вовк, жінка, козел, про тварин, чоловік.



Додати в закладки