Наверх ↑
 

Як баба чорта дурила

Зосталась жінка удовою і вже зостарілась; сидить журиться. Колись-то степів було багато, на них люди були не дуже голодні, так та жінка, горюючи, і каже:

— Хоч би сам чорт прийшов та виорав мені ниву.

Йде тут чорт, зробився чоловіком і до неї в хату увійшов, каже:

— Здоров будь, бабо!

Каже:

— Здоров!

— Я чув, що ти клопочешся, що нема кому степу виорать?

Каже:

— Клопочусь.

— То я тобі виорю, — каже чорт.

Тепер той чорт заходивсь і виорав ниву. Питається тієї баби:

— Що ми, — каже, — посіємо?

А баба каже:

— Посієм, — каже, — моркву. Морква добре росте, а бадилля ще більше.

Чорт не знав, що з неї їсти та думав, що бадилля. Баба його й питає:

— Як же ми будемо ділиться?

— Ділиться, — каже чорт, —будемо так: те, що зверху, те мені, а тобі коріння.

Баба тільки усміхнулась, дума собі: «Добре!»

От насіяли, вродила морква. Чорт забрав бадилля на в’язку й приносе додому. Його чорти-товариші й кажуть:

— Каже, що він розумний. Де в біса? Його й баба обманула. Було б тобі те брати що в землі, а їй же, — що зверху.

Він каже:

— От як на другий год, то я її обманю.

На другий рік виорав її ниву, приходить до баби й питав:

— Що посіємо?

— Мак, — каже баба.

Посіяли. Чорт старається та поливав. Ті лопуцьки ростуть великі, а маківки ще більші. Устарівся мак. Баба пита:

— Як ми будемо ділиться?

А чорт і каже:

— Мені те, що в землі, а тобі — що зверху.

Та баба маківки позрізувала, а чорт бадилля зв’язав і поніс додому.

Ті чорти знову страмлять його.

Він тоді спересердя каже:

— Піду сякої-такої віри бабу вб’ю.

Приходить до тієї баби, а вона й пита:

— Чого ти прийшов?

— Я тебе, бабо, вбить хочу.

Та баба йому й каже:

— Е, ти, чорт бісової віри, здоровий, іще й справді вб’єш мене, а треба биться по правилах.

— Як, — пита чорт, — по правилах?

— Візьми верхові вила, а я візьму качалку, та підем у хлів биться.

(Вона знов його обманула.)

Увійшли вони в хлів биться. Той чорт зачепився за бандину ріжками, бо вила були довгі, а баба, де влуче чорта, там і б’є.

Той чорт просить:

— Бабо, голубочко, на тобі верхові вила, а мені дай качалку, та ходім надвір биться.

Оддав чорт бабі вила, а сам узяв у баби качалку, і пішли надвір биться…

Чорт махає качалкою кругом себе, я баба його вилами штурха.

Чорт бачить, що біда; та хода!

Прибіга додому, а з йото сміються і з дому проганяють, що два рази баба обманула, а на третій ще й побила.

Той чорт тоді й пішов геть.

Ходив, ходив голодний дні зо три. Зайшов на степ, а чоловік пеньки корчував. Чорт зробився чоловіком і каже:

— Здоров, чоловіче! Чи даси мені хоть повечерять, як я тобі поможу пеньків корчувата?

— Дам, — каже.

Чорт так корчує, що геть усі пеньки повиривав до вечора.

Приїжджає чоловік з чортом (не зна чоловік, що то чорт). Випріг коня, пішов в ним у хату, жінка насипала там борщу, ріже хліб.

Діти кажуть:

— І я їсти хочу, і я їсти хочу!

А той чоловік і каже:

— Чорта з’їжте!

Той чорт з хати! (От пообідав, якраз!)

Рубрика: баба, чорт.



Додати в закладки