This page is hosted for free by zzz.com.ua, if you are owner of this page, you can remove this message and gain access to many additional features by upgrading your hosting to PRO or VIP for just 32.50 UAH.
Наверх ↑
 

Казка про Івана-дурника

Жив у селі дуже багатий чоловік, а в нього була некрасива примхлива дочка Одарка. І захотіла вона вийти заміж за найкращого й найбіднішого в селі хлопця, Івана. А Іван любив Устинку й женився на ній. Вони жили бідно, але щасливо. А багата не могла цього пережити. Знайшла вона циганку-ворожбитку, щедро заплатила їй, і ворожка дала їй дурного зілля, дурман-трави, сказавши, що цей напій зробить Івана дурником, а розум його знаходитиметься на кінчику вусів. Розум може повернутися, коли вуса зроблять добре діло, допоможуть у біді.

На одному весіллі в селі багачка підкралася й налила в Іванову чарку варива циганки-ворожбитки. Іван випив і став дурним. Стали вони з Устинкою жити ще бідніше. Дожилися до того, що нема в чому й їсти зварити. Каже Устина чоловікові:

— Піди, Іване, до моїх батьків та попроси якогось посуду!

Прийшов Іван до тещі та тестя та й говорить:

— Здрастуйте були, казала Устинка, щоб чого дали.

— А що тобі дати?

— Та якогось посуду.

Дала мати йому горщик, макітру, глечик.

— На, Іване, та не загуби.

Іде Іван додому. І його увагу привернула якась ліса, з якої стирчали кілки. Підійшов він до ліси, глянув на кілки і говорить:

— Що, голови померзли? Бідненькі, шапки погубили. Померзли. Я вас зігрію.

Весь посуд начепив на кілки. Прийшов додому, а Устина й питає, де ж посуд.

— Та, батьки нічого не дали.

Пройшов час. Знову посилає Устина Івана до батьків, бо вже нема чого й їсти.

— Іване, сходи до батьків, може, щось з їжі дадуть.

Прийшов Іван до батьків.

— Здрастуйте були, казала Устинка, щоб чого дали.

— А що б тобі дати?

— Та якоїсь їжі.

— На хліба, сала, цибулі, картоплі.

Іде Іван додому. Гарно надворі, яскраво світить місяць. Оглянувся Іван — а за ним тінь.

Каже їй Іван:

— Чого за мною женешся? Що, їсти хочеш? На їж хліба з салом! Що, з’їла? На ще цибулю й картоплю!

Прийшов Іван додому з порожньою торбиною. Розсердилась на нього Устинка й вигнала з хати. Іде він по діброві. Почалася злива. Бачить — в гнізді пташенята солов’я. Батьки десь літають, а пташенят поб’є град.

Іван думає:

— Треба накрити чимось гніздо. Накрию вусами, щоб не пропали солов’ята.

Та й накрив їх вусами. І диво дивне.

Пропали чари циганки-ворожбитки. Повернувся розум до Івана. Прийшов він додому, помирився з жінкою. І стали вони з Устинкою жити ще краще.

Рубрика: багатий, бідний, діти, жінка, циганка, чоловік.