Наверх ↑
 

Вовк під вікном

Голодний вовк шукав собі здобичі. Забрів у село. Куди не поткнеться, скрізь ворота заперті і собаки дуже злі. Вовк з досади підійшов до крайньої хати, став біля вікна й слуха. А в цю пору в хатині дитина репетувала й вередувала. Мати сиділа біля неї, забавляла її.

Скільки вона не панькалася з нею, нічого не могла заподіяти, дитина не переставала плакати. Баба тоді почала дитину лякать, щоб вона од страху утихомирилась:

— Цить, не плач, а то зараз оддам вовкові!

Зараз замовчи! Вовче, візьми Гриця, іди, на, візьми його!

Вовк зрадів, уже налагодивсь був їсти дитину, думав, що баба подасть йому у вікно. Дитина злякалась, замовкла, тільки зрідка схлипу – вала, а баба почала її утішать:

— Гриць — розумниця, він не буде плакать, я його не оддам вовкові. Ми вовка проженемо.

Іди геть, вовче! Гриць плакати не буде. Іч який! Він хоче Гриця з’їсти! Тікай, вовче, од нас, а то візьму кочергу, так всю голову розчавлю!

Вовк злякався, побіг од хати і дума собі:

“Нема тепер в світі правди! Кажуть, що люди розумні, а вони ніколи не роблять того, що кажуть. Кажуть одне, а роблять навпаки, зовсім інше!”

Рубрика: вовк, діти.



Додати в закладки