This page is hosted for free by zzz.com.ua, if you are owner of this page, you can remove this message and gain access to many additional features by upgrading your hosting to PRO or VIP for just 32.50 UAH.
Наверх ↑
 

Брат Петрусь і сестричка Оксана

В одного селянина померла жінка і залишилося двоє дітей — Петрусь і Оксанка.

Через деякий час батько оженився знову. Мачуха не любила його дітей і все чіплялася до чоловіка:

— Відвези їх у ліс. Не хочу їх бачити.

Терпів селянин, терпів, а потім і каже:

— Ну, гаразд, відвезу. Бог з тобою. Ось тільки почекай до завтра.

А діти не спали і все чули. Вони набрали за пазуху небагато камінчиків і, коли батько віз їх у ліс, тихенько їх кидали і тому знайшли дорогу додому.

А мачуха знову до чоловіка:

— Відвези їх та й годі.

Він так і зробив. Діти цього разу взяли з собою попелу. Кинули на дорогу — сильний вітер попіл розвіяв. Довелося їм у лісі залишитися. Ходили вони, ходили, поки Петрусь не знайшов зброю. Почав він птахів всіляких стріляти, то тим вони й годувалися. Потім побудували хатинку. Побачила її Вовчиця.

Тільки Петрусь хотів вистрілити, а вона йому й каже:

— Не стріляй, я тобі свого сина віддам. Може, він тобі коли-небудь у пригоді стане.

Послухався Петрусь Вовчицю. Так він добув ще звірів: Зайця, Ведмедя.

Іде він лісом і на сопілці грає, а вони, як собаки, до нього збігаються.

Пішов Петрусь якось на полювання. Бачить: стоїть на березі річки палац, високий-превисокий. Обійшов Петрусь з усіх сторін — не знайшов дверей. Видерся по стіні і бачить — всі кімнати порожні, тільки в одній стара сидить. Він її питається: — Хто тут живе?

— Розбійники, — відповідає вона. — Тікай швидше, поки їх нема. Повернуться — уб’ють тебе.

— Нічого, — каже, — я їх не боюся.

Аж чує: земля гуде — це розбійники повернулися. Схопився Петрусь з розбійниками — і всіх побив. Тільки старшого залишив живим і зачинив у коморі.

А потім разом із сестрою і своїми «названими» братами — Ведмедем, Вовком, Зайцем — перебрався до палацу.

От якось зібрався Петрусь на полювання і говорить Оксанці:

— Гуляй у палаці, де хочеш, тільки в комору не заглядай — там розбійник сидить.

Не послухалась Оксанка брата. Тільки він із палацу — вона комору відкрила, дала розбійнику води напитися, а він і каже:

— Уб’ємо твого брата і заживемо у палаці разом.

— А як?

— Звірів запри в комору, а йому пальці зв’яжи шовковою ниточкою.

Вона розбійника послухалась. Звірів у комору зачинила, пальці брату шовковою ниточкою зв’язала.

— Розв’яжй, — просить Петрусь.

Ще тугіше вузел сестра затягнула і покликала розбійника.

Бачить Петрусь, що смерть його приходить, й просить Оксанку:

— Дозволь мені в останній раз на сопілці зіграти?

— Не треба, обійдешся.

Знала, що на звуки сопілки звірі збігаються.

А розбійник сказав:

— Нічого, хай зіграє.

От він грає на сопілці. Почули звірі, силкуються, силкуються, а двері ніяк відчинити не можуть.

Тоді Петрусь говорить:

— Дозвольте Богу помолитися.

— Ну, молись, — кажуть, — востаннє.

Господь Бог молитву почув і допоміг звірам із комори вибратися…

Заєць до Петруся підскочив, шовкову нитку перекусив. Як побачив розбійник Вовка і Ведмедя — пустився навтіки. Повинилась Оксанка перед братом, і зажили вони знову разом з лісовими братами.

Рубрика: ведмідь, вовк, дівчина, діти, жінка, заєць, чоловік.